Наркоманія: чи є стимуляція мозку відповіддю?
Транскраніальна магнітна стимуляція мозку дозволила дослідникам зменшити «збудження» мозку хронічних споживачів кокаїну та алкоголю у відповідь на сигнали наркотиків.
Наркоманія є хронічним захворюванням, від якого страждає 5,4 відсотка населення у всьому світі.
Вважається, що в 2016 році понад 64 000 людей у Сполучених Штатах померли від передозування наркотиками.
За останніми оцінками, близько 21,5 мільйона американців у віці 12 років і старше живуть з розладом, пов'язаним зі зловживанням психоактивними речовинами.
Хоча точні причини наркоманії невідомі, і дослідники ще не до кінця розуміють, що змушує людину ставати залежною від наркотиків, ми знаємо, що з часом зловживання наркотиками викликає зміни в мозку, які продовжують цикл залежності.
Наприклад, тепер ми знаємо, що схеми обробки винагороди мозку виводяться з рівноваги при наркотичній залежності, оскільки мозок отримує надмірну кількість нейромедіатора дофаміну.
Дофамін, який іноді називають нейромедіатором «сексу, наркотиків і рок-н-ролу», відіграє вирішальну роль у мотивації та навчанні, опосередкованій винагородою, а також у відчутті задоволення.
Коли мозок отримує занадто багато дофаміну від наркотиків, він вчиться продовжувати шукати цей «кайф» на користь «меншого» задоволення, яке він зазвичай отримував би від інших, щоденних винагород, таких як споживання шоколадки або визнання на роботі.
Це нейробіологічне підґрунтя робить залежність так званим захворюванням мозку. Незважаючи на це, до сих пір дослідники не придумали методів лікування, спрямованих на нейронні ланцюги, що беруть участь в цьому стані.
Однак тепер дослідники з Медичного університету Південної Кароліни в Чарльстоні, можливо, знайшли лікування, яке успішно націлене на ці мозкові ланцюги.
Під керівництвом доктора філософії Коллін Хенлон дослідники успішно використали неінвазивну техніку стимуляції мозку під назвою транскраніальна магнітна стимуляція (ТМС), щоб притупити реакцію мозку на привабливість алкоголю та кокаїну у хронічних споживачів.
Лікування центру винагороди мозку
Дослідники провели відразу два експерименти, обидва з яких очолювала автор першого дослідження Тоніша Кірні-Рамос, доктор філософії. В одному дослідженні взяли участь 24 учасники з розладом, пов'язаним із вживанням алкоголю, а в другому – 25 учасників із розладом, пов'язаним із вживанням кокаїну.
Учасники дослідження мали один сеанс ТМС і один контрольний, або «бутафорський», сеанс, який імітував сеанс ТМС, не надаючи жодної стимуляції мозку.
TMS дозволяє націлюватися на ділянки мозку конкретно. У цих експериментах обидві групи учасників отримували стимуляцію, яка була зосереджена на ділянці мозку, ключовій для залежності та обробки винагороди: вентромедіальній префронтальній корі.
Після сеансів Кірні-Рамос і його колеги зробили сканування мозку учасників за допомогою функціональної МРТ, намагаючись оцінити їх реакцію на сигнали наркотиків, такі як побачивши пляшку з лікером.
Було виявлено, що ТМС значно знижує реактивність мозку на сигнали наркотиків.
Доктор Кемерон Картер, редактор журналу, який опублікував результати, пояснює, що означають результати для лікування наркотичної залежності.
«Оскільки реактивність сигналу раніше асоціювалася з утриманням, — каже він, — ці [результати] свідчать про загальний механізм ефекту лікування різних розладів».
Кірні-Рамос та її колеги роблять висновок: «Це перше фіктивне контрольоване дослідження, яке продемонструвало у двох популяціях, що VMPFC [стимуляція] може послаблювати нейронну реактивність на сигнали наркотиків та алкоголю в лобно-стріарних ланцюгах».
Хенлон також висловлює свою думку, кажучи: «Тут ми вперше демонструємо, що нова неінвазивна техніка стимуляції мозку може стати першим доступним інструментом, щоб заповнити критичну прогалину в розробці лікування залежності».
«Таким чином, ці результати мають величезний потенціал вплинути як на фундаментальні відкриття нейронауки , так і на цілеспрямовану розробку клінічного лікування залежності від психоактивних речовин».
Коллін Хенлон, доктор філософії
«Ці результати, — підсумовують автори дослідження, — забезпечують емпіричну основу для майбутніх клінічних випробувань, які можуть оцінити ефективність, довговічність і клінічні наслідки VMPFC [стимуляції] для лікування залежностей».
